замислений

ЗАДУ́МЛИВИЙ (який перебуває в задумі, схильний до задуми), ЗАДУ́МАНИЙ, ЗАМИ́СЛЕНИЙ, ЗАГА́ДАНИЙ розм., ДУ́МНИЙ розм., ДУМЛИ́ВИЙ рідко, РОЗМИ́СЛЕНИЙ рідко. Дівчинка зробилася тиха й задумлива, всю її істоту наче оповивав небачений серпанок смутку (О. Донченко); Мати сиділа така задумана та смутна, що Настусі аж кинувся в вічі її смутний вид, насуплені брови, густі рядки зморшків (І. Нечуй-Левицький); Мічурін сидів замислений і байдужий до вітань (О. Довженко); — Чо-с, мила, заплакана? Чо-с, любко, загадана? — Маруся мовчала (Г. Хоткевич); — Так от чого матуся така думна ходила.. (Марко Вовчок); Амфіон — розважний, думливий, старший виразом очей, ніж віком, — ..виводить мур (Леся Українка); Розмислений, розгублений і справді і сам не свій мовчки пройшов він до столу (М. Куліш).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. замислений — зами́слений дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. замислений — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до замислити 1). || замислено, безос. присудк. сл. 2》 у знач. прикм. Який про що-небудь зосереджено думає, роздумує, розмірковує над чимось; сповнений думок; задуманий. || Який виражає задуму. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. замислений — Задуманий, задумливий Словник чужослів Павло Штепа
  4. замислений — Зами́слений, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. замислений — ЗАМИ́СЛЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до зами́слити 1. Сюжет картини, замислений художником; // зами́слено, безос. присудк. сл. I порадила тоді подруга моя Людмила Залигіна віддати його [мого хлопчика] до неї в дитячий будинок.. Словник української мови в 11 томах