замкнений

ЗА́МКНЕНИЙ, ЗА́МКНУТИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до замкну́ти 1-4.

Як тільки смеркало, Підпара засував двері у сінях, пробував довго, чи добре замкнені, і перше, ніж облягатись, здіймав рушницю, мостив біля себе сокиру (Коцюб., II, 1955, 74);

Канава широка, стіни навкруги палацу високі: на воротях висока, з визубнями башта; ворота залізні, зачинені й замкнуті трьома замками (Н.-Лев., III, 1956, 294);

А Марина в сукні білій, Неначе білиця, Богу молиться та плаче, Замкнута в світлиці (Шевч., II, 1953, 96);

Не закутий у кайдани і не замкнений на вежі, без сторожі пробуває [лицар] у Бояровім наметі (Л. Укр., І, 1951, 396);

У Сіцілії воєнні дії пішли невдало для афінян, їхній флот був замкнений у сіракузькій гавані (Іст. стар. світу, 1957, 120);

Сотні тисяч фашистів були замкнуті в залізне кільце оточення (Гончар, III, 1959, 445);

// за́мкнено, за́мкнуто, безос. присудк. сл.

Всі двері замкнено (Рильський, Мости, 1948, 107);

Блакитне світло сяло і тремтіло, немов огонь таємний чарівниці, а над тополею зоря світила, моя зоря, що скрізь мені сіяла, поки мене не замкнуто від неї в камінній клітці в чотирьох стінах (Л. Укр., І, 1951, 135).

2. у знач. прикм. Який не має розривів, кінці якого з’єднуються в одній точці (про лінію, геометричну фігуру і т. ін.).

∆ За́мкнене (за́мкнуте) (електри́чне) ко́ло, ел. — система з’єднаних між собою і з джерелом електричного струму провідників, по яких проходить струм.

Для існування тривалого струму необхідною умовою є наявність замкненого кола, що має джерело струму (Курс фізики, III, 1956, 50);

Замкнена (замкнута) крива (ламана) лінія, мат. — суцільна крива (ламана) лінія, кінці якої сходяться в одній точці.

При обертанні навколо Сонця Земля протягом року описує замкнену криву лінію, яка нагадує коло, розтягнене в одному напрямі (Рад. Укр., 22.ІХ 1956, 3).

3. у знач. прикм. Який не має виходу.

Поміж вершків гір ховаються вузькі, замкнуті чорні міжгір’я.., дна яких не можемо побачити (Коцюб., III, 1956, 136);

Весняні й осінні заморозки.. часто бувають в низинах, долинах і особливо в замкнутих улоговинах, куди з підвищених ділянок стікає холодне повітря (Колг. Укр., 2, 1962, 25).

4. у знач. прикм., перен. Не зв’язаний з тим, що лежить поза його межами, відокремлений від інших, недоступний для них.

Феодальний маєток в Київській Русі був замкненою господарською одиницею. Але це не виключало можливості того, що деякі вироби феодального маєтку надходили у продаж (Архл., VIII, 1953, 23).

5. у знач. прикм., перен. Який неохоче спілкується з іншими, схильний приховувати в собі свої думки, переживання; неговіркий.

Зовсім замкненим, мовчазним і понурим бачив Друзь професорового сина, коли той приїздив сюди востаннє (Шовк., Людина.., 1962, 237);

У людей замкнутих і відлюдкуватих спалах почуття буває особливо сильним і глибоким (Дмит., Розлука, 1957, 15);

// Який не виражає настрою, почуттів (про обличчя).

Вони сиділи з замкненими й гордими обличчями (Мик., II, 1957, 516);

// Який характеризується відсутністю широкого спілкування з людьми (про спосіб життя).

Сім’я Голованя не переживала разом з усім народом ні спільного горя, ні спільних радощів. Жила сама собою. Жила своїм замкнутим життям (Ткач, Арена, 1960, 89).

За́мкнений (за́мкнутий) у собі́ відлюдкуватий, мовчазний.

Серед дітей одиначок є два типи: один — меланхолік, мовчазна, сувора, замкнена в собі дитина, як квітка, що в бур’яні виросла, другий — жвава, весела, властолюбива, примху вата, що похожа на реп’ях, ..чіпляється за кожного, хто йде, хто минає (Григ., Вибр., 1959, 427);

Замкнута в собі, недовірлива — вона всі справи своєї сім’ї вирішувала сама (Вільде, Опов., 1954, 92).