замовклий
ЗАМО́ВКЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до замо́вкнути.
Де юрби, замовклі од величі слова, Де рокіт стривожених зал? (Бажан, Роки, 1957, 201);
Вже біг [Богучар] поруч прапороносця до замовклих гармат (Кучер, Чорноморці, 1956, 38);
Жаль.. Вас, недоспівані мої, ви — чисті пісні замовклі (У. Кравч., Вибр., 1958, 36)
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me