заморожувати

ЗАМОРО́ЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗАМОРО́ЗИТИ, о́жу, о́зиш, док., перех.

1. Сильно охолоджуючи, доводити до замерзання (у 1 знач.).

Коли заморожували воду в досить товстих закритих чавунних бомбах, то ці бомби розривалися (Фізика, II, 1957, 45);

// безос.

За ніч калюжі заморозило, і тонка крига смачно похрускувала під полозами, немов горіхова шкарлупа [шкаралупа] (Донч., VI, 1957, 223);

// розм. Дуже охолоджуючи, примушувати мерзнути.

Легесенький вітрець, що цідив повітря крізь одяг, просто заморожував (Трубл., І, 1955, 49);

— Іване, ти не заморозиш дитини? — де діда й Максима поволі в святешній, підперезаній крайкою запасці підходить баба Ганна (Стельмах, І, 1962, 232).

◊ Заморо́жувати, замороз́ити [всю] кров [у жи́лах] кому, в кого — викликати в кого-небудь почуття жаху, великий переляк.

Все більше і більше впевнялася [Параскіца], що люди не помиляються, що вона відьма — і ця свідомість заморожувала кров у неї (Коцюб., І 1955, 280);

Мертва душа гляне в очі марою, в жилах мені заморозить всю кров (Л. Укр., І, 1951, 250).

2. перен. Спиняти розвиток, вияв чого-небудь.

Католицизм Польщу примушував орієнтуватись тільки ні Захід — і цим заморожував її і не давав їй розквітати (Тич., III, 1957, 514);

// Позбавляти природної жвавості робити застиглим, нерухомим.

Хоче [Марко] й не можі посміхнутися: хвилювання заморозило його обличчя, лише кров шаленими коліщатами розкручується під скронями, і вони починають спухати (Стельмах, Правда.., 1961, 29).

3. перен.. розм. Тримати що-небудь невикористаним, лишати без застосування.

Заморожувати кошти.

4. розм. Обезболювати яку-небудь частину тіла дією наркозу.

— Відпльовую кров та лаюсь — чого, мовляв, не заморозили [зуб]..? А вона: пробачте, забула захопити те, чим заморожують, зараз поїду, миттю привезу (Гончар, Тронка, 1963, 67).