заморочений

ЗАМОРО́ЧЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до заморо́чити.

Знати її по лиці, що втомлена, вимучена клопотом, заморочена злиднями (Л. Укр., IV, 1954, 213);

Заморочений своїми антенами, сусідськими примусами та технічними, журналами, Віталій досі мало такі речі [дівочу красу] й помічає (Гончар, Тронка, 1963, 39);

— От нате та полічіть [гроші], бо в мене голова заморочена: я вже нездатна й гаразд полічити (Н.-Лев., IV, 1956, 301);

— Ти, злодію, мою всю працю забрав! — ревів заморочений лемко (Ков., Тв., 1958, 59);

// заморо́чено, безос. присудк. сл.

[Зінька:] Заморочено мене, задурено! Одне бачу, що пропаща я навік!.. (Крон., II, 1958, 33).

2. діал. Запаморочений.

Рудники розбіглися по бічних штольнях і знайшли Олексу в однім хіднику, наповненім нездоровими газами, уже замороченого (Ков., Світ.., 1960, 29).