заморока
ЗАМОРО́КА, и, ж.
1. розм. Те саме, що моро́ка; клопіт.
Видумали люди піщаний годинник.. Недорогий і дуже простий такий годинник, але й з ним чимало замороки, — раз у раз треба назирати за ним (Коцюб.. III, 1956, 7);
// перен. Про того, хто завдає великого клопоту і т. ін.
[Конон:] Ах пій ж, чарівнице, замороко моя, щебетухо! (обійма її і цілує) (Крон., II, 1958, 503);
Це не людина, цей Боровик, а якась світова заморока. З лікарні тікає — не втримаєш — з санітарами єдиний фронт організовує, вони за нього горою стоять (Собко, Справа.., 1959, 284).
2. діал. Задушливі випари.
Сонечко стояло вже серед неба і пекло немилосердно, піднімаючи хмарою густу, вонючу замороку нафтову понад Бориславом (Фр., V, 1951, 376).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- заморока — заморо́ка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- заморока — див. турбота; чародій Словник синонімів Вусика
- заморока — -и, ж. 1》 розм. Те саме, що морока; клопіт. || перен. Про того, хто завдає великого клопоту і т. ін. 2》 діал. Задушливі випари. Великий тлумачний словник сучасної мови
- заморока — КЛО́ПІТ (заняття, справа, робота, пов'язані з труднощами щодо їх виконання), КЛОПОТНЕ́ЧА розм., КЛОПІТНЯ́ розм., МОРО́КА розм., ЗАМОРО́КА розм., ЗА́ХІД розм., ТАРАПА́ТА діал., ПА́ТОРОЧ діал. Словник синонімів української мови
- заморока — Заморока, -ки ж. Помраченіе, а переносно: одуреніе, ошеломленіе, приведеніе въ безпамятство, мученіе. Ну, це діти! заморока світа. Подольск. г. Оце мені чиста заморока з тими дітьми. Подол. г. заморо́ки на него упали. Онъ лишился сознанія. Вх. Зн. 19. Словник української мови Грінченка