заморювати

ЗАМО́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., ЗАМОРИ́ТИ, морю́, мо́риш, док., перех.

1. Доводити до загибелі, смерті (голодом, роботою і т. ін.).

Він і прийшов немощний, та таки себе не поберігав: не слухав нікого .. і заморив себе зовсім (Кв.-Осн., II, 1956, 100);

— Що ж, на твою думку, треба чекати, поки вони [пани] нас голодом заморять? (Тулуб, Людолови, І, 1957, 428);

// спец. Умертвляти.

Найкраще живих ссавців, призначених для виготовлення чучел, заморювати ефіром або хлороформом (Вигот. чучел.., 1956, 34).

Замори́ти на смерть — довести до загибелі, смерті.

— А, так ти така, погана Лисице! — скрикнув Вовчик. — Хочеш мене роботою і голодом на смерть заморити, а сама всю страву пожерла! (Фр., IV, 1950, 85).

◊ Замори́ти черв’яка́ (рідше гробачка́) — трохи вгамувати голод.

Заморивши черв’яка, козацтво запалило люльки і повело розмову (Стор., І, 1957, 393);

[Дорош:] Сідай лиш отут поруч, поговоримо та гробачка заморимо та й рушимо далі (Крон., V, 1959, 282);

Тимко стояв осторонь за дверима. В нього зовсім не було чим заморити черв’яка. А їсти так хотілося… (Цюпа, Грози.., 1961, 121).

2. розм. Те саме, що уто́млювати.

[Шапіга:] Ах ви ж… комсомолія! Ну, добре ж, творіть, будуйте.. Тільки ж ви нас, стариків, не дуже заморюйте… (Мик., 1, 1957, 215).