1. Словник української мови в 11 томах

замотати

ЗАМОТА́ТИ¹ див. замо́тувати.

ЗАМОТА́ТИ², а́ю, а́єш, док., чим. Почати мотати чим-небудь, рухати з боку на бік, згори вниз.

— Бодай той подавивсь, хто таку мудрацію мені втяв!.. — замотав руками наш Пістряк (Кв.-Осн., II, 1956, 163);

Люди обжались. Заскрипіли вози, замотали головами круторогі, здержуючи з гори високі, мов хати, хури, наладновані золотими снопами (Коцюб., І, 1955, 119);

-Що ти говориш, дитино! — захвилювалася мати, злякано замотала головою, щоб Гнат не гнівив батька (Стельмах, II, 1962, 344).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. замотати — замота́ти 1 дієслово доконаного виду закрутити; загорнути; привласнити замота́ти 2 дієслово доконаного виду почати мотати Орфографічний словник української мови
  2. замотати — I див. замотувати. II -аю, -аєш, док., чим. Почати мотати чим-небудь, рухати з боку на бік, згори вниз. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. замотати — ОБГОРТА́ТИ (ОГОРТА́ТИ) чим, у що (покривати чим-небудь кругом, з усіх боків), ЗАГОРТА́ТИ, ОБВИВА́ТИ, ОБМО́ТУВАТИ, ЗАМО́ТУВАТИ, ЗАВИВА́ТИ, УГОРТА́ТИ (ВГОРТА́ТИ), ВМО́ТУВАТИ (УМО́ТУВАТИ), ОБЕРТА́ТИ рідше, ТУШКУВА́ТИ рідше, ОБКЛАДА́ТИ чим, рідше... Словник синонімів української мови
  4. замотати — Замота́ти, -ся см. замотувати, -ся. Словник української мови Грінченка