заміж
ЗА́МІЖ,
1. присл.: Бра́ти (взя́ти) за́між — робити своєю дружиною (про чоловіка).
Візьму заміж [дівчину] за себе (Чуб., V, 1874, 87);
Вихо́дити (ви́йти, іти́, піти́ і т. ін.) за́між — брати шлюб, одружуватися з ким-небудь (про дівчину, жінку).
— Тепер слухай мене, Марусю: не раз тобі казав, що дівкою тобі зоставатись не можна, треба заміж іти (Кв.-Осн., II, 1956, 60);
Сімнадцять років було моїй матері, коли я народився. Тоді рано виходили заміж (Томч., Готель.., 1960, 44);
Віддава́ти (відда́ти, видава́ти, ви́дати, пуска́ти, пусти́ти і т. ін.) за́між кого — одружувати, давати згоду на шлюб дочки, сестри і т. ін.
[Євдокія Корніївна:] Та то ми, сестро, оце радились, за кого б нам свою дочку віддати заміж (Н.-Лев., II, 1956, 478);
Убогого полюбила, Мати заміж не пустила, Осталася я (Шевч., II, 1953, 119);
Крім Ліни, є в нього ще дві дочки, ..повіддавав він їх заміж ще на Півночі (Гончар, Тронка, 1963, 165).
2. у знач. ім., розм., рідко.
Антон помітив, що заміж Устині прийшовся по характеру (Чорн., Потік.., 1956, 373).
Значення в інших словниках
- заміж — за́між прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- заміж — 1》 присл.: Брати заміж — робити своєю дружиною (про чоловіка). Виходити заміж — брати шлюб, одружуватися з ким-небудь (про дівчину, жінку). Віддавати заміж кого — одружувати, давати згоду на шлюб дочки, сестри і т. ін. 2》 у знач. ім., розм., рідко. Великий тлумачний словник сучасної мови
- заміж — ЗА́МІЖ, присл. До шлюбу з ким-небудь (про дівчину, жінку). Хапається, як попівна заміж (Номис). Словник української мови у 20 томах
- заміж — За́між, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- заміж — Заміж нар. Замужъ. Хапається, як попівна заміж. Ном. № 3159. Мене заміж дайте. Чуб. III. 37. Візьму заміж (тебе) за себе. Чуб. V. 87. Словник української мови Грінченка