1. Великий тлумачний словник сучасної мови

заміж

за́між

1》 присл.:

Брати заміж — робити своєю дружиною (про чоловіка).

Виходити заміж — брати шлюб, одружуватися з ким-небудь (про дівчину, жінку).

Віддавати заміж кого — одружувати, давати згоду на шлюб дочки, сестри і т. ін.

2》 у знач. ім., розм., рідко.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. заміж — за́між прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. заміж — ЗА́МІЖ, присл. До шлюбу з ким-небудь (про дівчину, жінку). Хапається, як попівна заміж (Номис). Словник української мови у 20 томах
  3. заміж — За́між, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. заміж — ЗА́МІЖ, 1. присл.: Бра́ти (взя́ти) за́між — робити своєю дружиною (про чоловіка). Візьму заміж [дівчину] за себе (Чуб., V, 1874, 87); Вихо́дити (ви́йти, іти́, піти́ і т. ін.) за́між — брати шлюб, одружуватися з ким-небудь (про дівчину, жінку). Словник української мови в 11 томах
  5. заміж — Заміж нар. Замужъ. Хапається, як попівна заміж. Ном. № 3159. Мене заміж дайте. Чуб. III. 37. Візьму заміж (тебе) за себе. Чуб. V. 87. Словник української мови Грінченка