1. Словник української мови в 11 томах

замінний

ЗАМІ́ННИЙ, а, е.

1. Який використовується, служить для заміни чого-небудь.

Ви [кораблі] певно стомились в походах суворих На водах далеких, на ріках просторих, Та вам корабельня з заліза і сталі Давно відкувала замінні деталі (Забашта, Нові береги, 1950, 9).

2. Який може замінятися, може бути замінений чим-небудь.

Різці із замінними вставками.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. замінний — замі́нний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. замінний — -а, -е. 1》 Який використовується, служить для заміни чого-небудь. 2》 Який може замінятися, може бути замінений чим-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. замінний — Замі́нний, -на, -не; прикм. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. замінний — Замінний, -а, -е 1) Замѣнительный. 2) — лист. Мѣновая запись. Борз. у. Словник української мови Грінченка