замінник
ЗАМІ́ННИК, а, ч. Матеріал, виріб і т. ін., що використовується, вживається замість іншого — дефіцитного або дорогого.
В машинобудівній, електротехнічній та інших галузях народного господарства дедалі більше застосовуються як замінники кольорових металів пластмаси (Ком. Укр., З, 1963, 15);
Завдяки розвиткові науки і техніки синтетичні матеріали перейшли з скромного місця замінників, яке вони займали на першому етапі їх застосування, в ряд незамінних матеріалів (Наука.., 8, 1958, 9);
Замінники шкіри; Замінники білка; Замінник шерсті;
// Взагалі те, чим заміняють що-небудь.
Було багато людей, що взагалі вважали принизливим для себе ходити в кіно, вважали його примітивним і грубим замінником віками освяченої сцени (Довж., III, 1960, 281).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- замінник — замі́нник іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- замінник — -а, ч. Матеріал, виріб і т. ін., що використовується, вживається замість іншого – дефіцитного або дорогого. Замінники шкіри. Замінники білка. || Взагалі те, чим заміняють що-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- замінник — ЗАМІ́ННИК (матеріал, виріб і т. ін., що використовується замість іншого — дорогого чи дефіцитного), ЗАМІ́НЮВАЧ, СУБСТИТУ́Т спец.; СУРОГА́Т, ЕРЗА́Ц (неповноцінний замінник). Словник синонімів української мови