1. Словник української мови в 11 томах

замішання

ЗАМІША́ННЯ, я, с.

1. Стан збентеження, зніяковілості.

Замішання її минуло, і боязкості вже не було (Вовчок, Вибр., 1937, 102);

Угорець поклав свою елегантну паличку, погладив борідку і, намагаючись приховати замішання, бадьоро взявся за сокиру (Гончар, III, 1959, 226);

Я сміюся до неї, вона в замішанні всміхається до мене (Сміл., Сад, 1952, 67).

2. Загальна розгубленість, раптове безладдя; сум’яття.

Скориставшись з хвилинного ворожого замішання, Дубровін викотив батарею на відкриту позицію (Довж., І, 1958, 286);

В салоні коротке замішання перейшло в жваву розмову про надзвичайну розчуленість Бальзака (Рибак, Помилка.., 1956, 126).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. замішання — заміша́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. замішання — див. КОНФУЗ. Словник синонімів Караванського
  3. замішання — -я, с. 1》 Стан збентеження, зніяковілості. 2》 Загальна розгубленість, раптове безладдя; сум'яття. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. замішання — 1. збентежа, зніяка, ніяковість, розгуба, розгубленість 2. це тіста з. Словник чужослів Павло Штепа
  5. замішання — замішання стан збентеження, відчуття ніяковості (ст): Я така втомлена, і може, я сама хвора, – так що в тім цілім замішанні справді не мала коли написати листа (Лисяк) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  6. замішання — ЗАМІША́ННЯ (загальна розгубленість, раптове безладдя), СУМ'ЯТТЯ́, ЗАМІ́ШКА розм., ЗАМІШАНИ́НА діал. В лавах ворога сталося замішання (П. Словник синонімів української мови
  7. замішання — Заміша́ння, -ня с. Смятеніе, замѣшательство. Словник української мови Грінченка