запал

ЗА́ПАЛ, у, ч.

1. Велике внутрішнє збудження, порив або піднесення.

[Тетяна:] Заспівайте пісню без запалу і щоб ви не махали руками, і не витріщали страшно очей (Котл., II, 1953, 49);

Він був поранений двічі. В завзятті бою він не помічав ні болю, ні кровотечі. Його запал досяг такого високого градуса пристрасті, що тільки втративши майже всю кров, він.. упав (Довж., І, 1958, 286);

// Палкий потяг, пристрасть до чого-небудь, до якоїсь справи.

Всі на «Могутньому» знали про цей непереможний запал Дорошука до читання (Донч., II, 1956, 81);

Після відкриття школи запал його раптом ущух, ніби він вважав свою роль закінченою (Тулуб, Людолови, І, 1957, 346);

— Буде в сім’ї злагода, спокій, трудовий запал і чесність, то буде те все і в державі (Кучер, Трудна любов, 1960,168);

// Завзяття, горіння.

Творцям життя у пісні нашій жити, так, як живе їх запал молодий (Сос., Близька далина, 1960, 81);

Треба вміти відгадати друга, Непомильно ворога знайти, Щоб на серце не лягла осуга, Щоб у серці запал зберегти (Дмит., В обіймах сонця, 1958, 66).

З за́палом — палко, пристрасно, з натхненням.

Все було сидимо собі вдвох, — або книжку читаємо, або Івась казочки свої каже; казав він їх з запалом, аж щоки йому почервоніють, як маків цвіт (Григ., Вибр., 1959, 444);

Ніколи ще Оленка не співала з таким запалом. На всю силу легенів, щиро виводила (Горд., II, 1959, 76);

У за́палі — в стані сильного збудження, завзяття, хвилювання і т. ін.

Вірші він чужі й свої читав, Розмахуючи в запалі руками (Рильський, Мости, 1948, 15);

У запалі вони не помітили, що там, де стовбур розходиться кількома гілками, є глибоке дупло (Тулуб, Людолови, І, 1957, 104);

Щоб не набалакав Вадик у запалі зайвого, Друзь перебив його (Шовк., Людина.., 1962, 200).

2. Найвище напруження, найповніший прояв чого-небудь.

Я почував запал боротьби. Бив головою, ногами (Ю. Янов., II, 1958, 62).

У за́палі чого — під час найбільшого напруження, розпалу чого-небудь.

Він був поранений, але в запалі битви навіть не помітив рани (Іст. СРСР, І, 1956, 76).

ЗАПА́Л¹, у, ч., спец. Пристрій для запалювання вибухової речовини.

Марія озирнулася в окоп і побачила матросів, що вкладали запали у великі протитанкові гранати (Кучер, Чорноморці, 1956, 372).

ЗАПА́Л², у, ч., с. г. Пошкодження зерна злакових у колоссі внаслідок посухи чи суховіїв.

Пізні посіви, частіше зазнають запалу, ніж посіви, проведені в оптимальні строки (Колг. Укр., 7, 1956, 14).

ЗАПА́Л³, у, ч., вет. Хвороба свійських тварин, здебільшого коней, яка супроводжується задишкою.