запалюватися

ЗАПА́ЛЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., ЗАПАЛИ́ТИСЯ, палю́ся, па́лишся, док.

1. Починати горіти, спалахувати полум’ям; загорятися.

Ти здалося, що горить усе небо, що запалилась уся земля під її ногами (Н.-Лев., II, 1956, 195);

// Починати сяяти, світитися.

Увечері, коли над обрієм запалилась перша вечірня зоря, а слідом за нею по всьому небу засяяли самоцвіти, вітер зліг (Скл., Святослав, 1959, 328);

Василь Іванович наказав.. на ніч змонтувати двигуна, і щоб запалилася найбільша лампа (Ю. Янов., Мир, 1956,102);

// Починати рожевіти (про небо).

Запалилося над східними горами небо (Черемш., Тв., 1960, 151);

// Починатися, наставати (про світанок, ранок, день).

Світанок ледь-ледь запалювався лише на обрії; в селі ще тільки де-не-де вставало спросонку життя (Ле, Право.., 1957, 17).

2. перен. Дуже збуджуватися, захоплюватися, сердитися.

— Я сам запалююсь не раз при читанні його статей (Фр., VI, 1951, 232);

— Він не запалюється, а поволі, флегматично цідить слово за словом (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 209);

— Чи тут, добродію, не продається дьоготь? Запаливсь купець, немов його жига-лом шпигнули: нібито чумак глузує з його, бач (Україна.., І, 1960, 49);

Запалившись, Гаркуша виголошує останні слова таким тоном, немов стоїть уже десь на майдані серед заробітчанського юрмища (Гончар, І, 1959, 32);

// до чого. Починати відчувати запал, натхнення до якої-небудь дії, справи.

У нашім повіті надто люди запалюються до кожної спільної роботи (Стеф., II, 1953, 55);

Думали, — навіки зледащіє людина, а то так зразу запаливсь до роботи (Коцюб., І, 1955, 305);

// чим, перен. Охоплюватися, пройматися яким-небудь почуттям.

— Не треба мені, щоб усі читали з насолодою і задоволенням мої вірші. Хай вороги лютують, скаженіють, а друзі хай запалюються одними почуттями зі мною (їв., Тарас, шляхи, 1954, 377);

Великим гнівом запалилася його душа на тих, через кого важко жилося людям (Мирний, V, 1955, 312);

Ярош схопився з стільця, стис кулаки і запалився такою люттю, що, здавалося, увесь він спалахне полум’ям (Д. Бедзик, Серце.., 1961, 80);

// Починати виражати, виявляти яке-небудь почуття (про очі).

Наливалися кров’ю обличчя, запалювались злістю очі, стискалися жилаві кулаки (Шиян, Баланда, 1957, 115).

3. перен. Ставати червоним від хвилювання, сорому і т. ін.

Я ще й більш запалилася з сорому, бо з ним не поздоровкалась і не сказала доброго здоров’я пивши: мов німа (Барв., Опов.., 1902, 381).

4. Набувати темного кольору шкіри під дією сонячного проміння; загоряти.

На виду стала Ганна повніша, з себе показніша: ще краща була вона молодицею, ніж дівкою. І од сонця не запалилася (Н.-Лев., І, 1956, 84);

Біле, аж сине, тіло його запалилося на сонці, почервоніло на спині та шиї (Тют., Вир, 1960, 233).

5. мед. Набувати стану запалення (у 3 знач.).

6. тільки недок. Пас. до запа́лювати 1.