запаморочливий

ЗАПА́МОРОЧЛИВИЙ, а, е.

1. Який викликає запаморочення.

Щоб вирішувати складні питання життя, треба мати холодну голову, тверезе.. серце, не хмільну від таких запаморочливих думок кров… (Чаб., Тече вода.., 1961, 142);

Довга й запаморочлива дорога змучила Ананія й виснажила (Ю. Янов., І, 1958, 555);

// Який одурманює, п’янить (звичайно про запах).

Ліда зайшла до хати. Її охопив запаморочливий аромат трав, сушених коренів (Собко, Шлях.., 1948, 35);

Запаморочливий запах ефіру невидимою хмаркою оповивав його ліжко (Загреб., Спека, 1961, 232).

2. перен. Який дуже перевищує звичайну міру.

Навколо буяла юрба.. Все кружляло з запаморочливою швидкістю (Тулуб, Людолови, І, 1957, 452);

— П’ятсот гектарів… Ти-ся-ча гектарів — повторював він. — Ви тільки подумайте, як вони [колгоспники] легко вимовляють ці слова! Міра на сотні й тисячі гектарів здавалася йому запаморочливою (Жур., До них іде.., 1952, 142);

// Який справляє сильне враження своєю незвичайністю або привабливістю.

Хомі хочеться негайно ж виліпити портрет оцієї стрункої, чарівної, запаморочливої особи (Ю. Янов., II, 1954, 205);

Виробляли [хлопці] ногами запаморочливі колінця (Рудь, Гомін.., 1959, 135).