запарувати

ЗАПАРУВА́ТИ, у́є, док. Почати парувати, виділяти пару.

Самовар спершу шипів, потім запарував і заклекотів (Н.-Лев., III, 1956, 45);

Стояли перші дні березня. Впали перші дощі, і земля запарувала, повітря наповнилося запахом весни (Петльов., Хотинці, 1949, 186);

На столі запарував борщ і з’явилася пляшка з густою вишнівкою (Донч., VI, 1957, 230);

*Образно. Сутеніло. Дніпро запарував прозорим туманом (Тулуб, Людолови, II, 1957, 196).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me