1. Словник української мови в 11 томах

запахущий

ЗАПАХУ́ЩИЙ, а, е. Який має сильний приємний запах; запашний.

Запахуща квітка гарна Розцвілась на весь садок (Граб., І, 1959, 490);

Благословенні час той і година, Коли земля ця цвітом процвіла, Де бродить з калаталами маржина У морі запахущого зела (Рильський, Зграя.., 1960, 25);

// Сповнений приємних запахів.

Сонце гріло, але не пекло, повітря на горах було чисте і запахуще (Фр., IV, 1950, 385).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. запахущий — Запашний, (реґіоналізм) Вона розвіялася запахущим леготом, [ЗБ 105]; [ВЛ] Словник з творів Івана Франка
  2. запахущий — запаху́щий прикметник Орфографічний словник української мови
  3. запахущий — див. пахучий Словник синонімів Вусика
  4. запахущий — -а, -е. Який має сильний приємний запах; запашний. || Сповнений приємних запахів. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. запахущий — ЗАПАШНИ́Й (який має приємний запах), ДУХМЯ́НИЙ, АРОМА́ТНИЙ, ПАХУ́ЩИЙ розм., ЗАПАХУ́ЩИЙ розм., ПАШИ́СТИЙ розм., ПАХУ́ЧИЙ розм., ЗАПАШИ́СТИЙ розм., БЛАГОУХА́ННИЙ книжн., поет., ПАХКИ́Й рідко, ДУХОВИ́ТИЙ рідко. Словник синонімів української мови
  6. запахущий — Запахущий, -а, -е = запашний. Желех. Словник української мови Грінченка