запетляти
ЗАПЕТЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, док., розм. Почати петляти, рухатися звивисто, петляючи.
Валка запетляла по тінях між деревами (Стельмах, І, 1962, 32);
Запетляла блакитна ріка у лісах (Нагн., Степ.., 1958, 69);
// перен. Почати плутати, ухилятися від прямої відповіді.
З Павлом Скоробагатьком.. було нелегко розмовляти — він запетляв і так і сяк: мовляв, не може виділити паї без дозволу ніяк (Уп., Вірші.., 1957, 198).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me