заплутуватися

ЗАПЛУ́ТУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ЗАПЛУ́ТАТИСЯ, аюся, аєшся, док.

1. Безладно перевиватися, переплітатися.

Вона… нетерпляче розплутувала ланцюжок на дверях, а він усе заплутувався у неї в руках (Сміл., Зустрічі, 1936, 126);

[Поліксена:] Сестричко, розчеши мечі волосся. Мені казала мати розчесатись, та бачиш, як заплуталось воно (Л. Укр., II, 1951, 257);

Облазив уже весь човен, одного разу в нього навіть заплутався шланг, але водолаз спокійно розплутав його і поповз по палубі човна (Трубл., II, 1955, 496);

// Зачепившись за що-небудь, втрачати здатність вільно рухатися; застрягати.

Все більше й більше рибеняток заплутувалось в густих вічках сітки (Збан., Мор. чайка, 1959, 104);

Велика чорна корова заплуталася рогами в тоненьке гілля і люто робила собі серед нього дорогу (Кобр., Вибр., 1954, 121);

Вона заплуталась у довгих оборках своєї нової спідниці, мало не впала (Чаб., Балкан. весна, 1960, 364).

2. тільки док., перен. Опинитися у скрутному становищі (звичайно в результаті якихось неправильних дій, помилок і т. ін.).

[Аркадій:] Старий більшовик сказав мені сьогодні: — Ти, Аркадій, відстав і заплутався, ти пустоцвітом став, здаля виблискуєш, а всередині — порожньо (Кори., І, 1955, 140);

Буржуазній економіці, що безнадійно заплуталася в нерозв’язних суперечностях, протистоїть зростаюча і міцніюча соціалістична система господарства (Наука.., 2, 1960, 6).

3. перен., розм. Збиватися, губити зв’язок у думках, мові, лічбі і т. ін.

Біда не міг нарахувати більше ста двадцяти, бо далі почав заплутуватися (Трубл., І, 1955, 47);

Терлецький хотів спом’янути давнину й почав рацею до академіста-зятя, але заплутався на перших словах і замовк (Н.-Лев., III, 1956, 56);

Яринка борсалася у страшних.. думках, боячись безнадійно заплутатися в них (Собко, Зор. крила, 1950, 110);

// Недостатньо розібравшись у чому-небудь, бути неспроможним до кінця обгрунтувати думку.

Заплуталися ті люди, які намагалися обвинувачувати нас у мілітаризмі (Ленін, 29, 1951, 128);

Мало чого добрала Женя з почутого. Через те, певне, що Друзь сам заплутався: то одне стверджував, то зовсім протилежне (Шовк., Людина.., 1962, 100).

4. тільки док., розм. Збитися з шляху, заблудитися.

І Алі, і Фатьма були тут людьми чужими, не знали стежок і легко могли заплутатися в їх лабіринті — і на це рахувала погоня (Коцюб., І, 1955, 400).

5. тільки недок. Пас. до заплу́тувати.