запобіжник
ЗАПОБІ́ЖНИК, а, ч., спец. Прилад, пристрій для запобігання чому-небудь.
Компас мав запобіжник, яким закріплюють стрілку, щоб не псувалася голка (Фіз. геогр., 5, 1956, 10);
Він зняв запобіжник і наставив автомат у той бік, звідки пролунав підозрілий звук (Загреб., Європа 45, 1959, 56).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- запобіжник — [запоуб’іжниек] -ка, м. (на) -ку, мн. -кие, -к'іў Орфоепічний словник української мови
- запобіжник — Предохранитель — safety fuse — Schutzvorrichtung – прилад, пристрій для запобігання чому-небудь. Напр., в енергетиці — пристрій для захисту електричних проводів і приладів від надмірного струму. Гірничий енциклопедичний словник
- запобіжник — -а, ч., спец. Прилад, пристрій для запобігання чому-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- запобіжник — запобі́жник іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови