запобіжник

запобі́жник

-а, ч., спец.

Прилад, пристрій для запобігання чому-небудь.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. запобіжник — [запоуб’іжниек] -ка, м. (на) -ку, мн. -кие, -к'іў Орфоепічний словник української мови
  2. запобіжник — Предохранитель — safety fuse — Schutzvorrichtung – прилад, пристрій для запобігання чому-небудь. Напр., в енергетиці — пристрій для захисту електричних проводів і приладів від надмірного струму. Гірничий енциклопедичний словник
  3. запобіжник — запобі́жник іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  4. запобіжник — ЗАПОБІ́ЖНИК, а, ч., спец. Прилад, пристрій для запобігання чому-небудь. Компас мав запобіжник, яким закріплюють стрілку, щоб не псувалася голка (Фіз. геогр., 5, 1956, 10); Він зняв запобіжник і наставив автомат у той бік, звідки пролунав підозрілий звук (Загреб., Європа 45, 1959, 56). Словник української мови в 11 томах