заповідати
ЗАПОВІДА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ЗАПОВІСТИ́, і́м, іси́, док., перех.
1. Висловлювати свою передсмертну волю.
— Зятечку мій милий!..От же твоя хусточка сватаная! Маруся без тебе усе її біля серця носила, а, вмираючи, заповідала причепити її тобі, як будуть її ховати… (Кв.-Осн., II, 1956, 95);
[Олекса:] Сестро, як умру я, то заповідаю тобі — скажи, нехай поховають мене у чистому полі, на нашій Україні (Вас., III, 1960, 48);
Вмираючи, отець заповідав. Щоб чесно жив і правду ніс, як зброю (Криж., Срібне весілля, 1957, 99);
// Залишати що-небудь комусь після своєї смерті у спадок.
[Ернест:] Тітка заповіла мені дім (Фр., VI, 1951, 294);
Земля в СРСР є державною власністю, тобто всенародним добром. Ніхто не може її ні продавати, ні купувати, ні дарувати, ні заповідати, ні здавати в оренду (Колг. енц.. І, 1956, 459).
2. перен. Давати які-небудь настанови, розпорядження шодо дальших дій, норм поведінки і т. ін.
Оддала мене матінка в чужу дальню сторононьку, Заказала, заповідала, щоб я сім год в її в гостях не була (Чуб., V, 1874, 749);
[Федон:] Хто слави не бажає, той не еллін, — жадобу сю батьки нам заповіли, діставши від дідів (Л. Укр., III, 1952, 436);
Благословен на вік віків, У далі просланий безкраї. Той шлях, що Ленін заповів, Той шлях, що всесвіту сіяв! (Рильський, III, 1961, 12).
3. тільки недок., діал. Віщувати, обіцяти що-небудь.
Сонце вже геть було нахилилося до заходу. Чорні хмари вкрили його, заповідаючи на ніч.. дощ (Фр., V, 1951, 171);
Її талант і замилування до музики заповідали їй уже тепер ясну будучність (Коб., Вибр., 1949, 394).
Значення в інших словниках
- заповідати — (залишати в спадок) відказувати, (письмово) записувати. Словник синонімів Полюги
- заповідати — Заповіда́ти. 1. Оголошувати про якусь подію. Сходини були справді гарні й дуже оживлені. Було багато людей, із інтелігенції й чернівських міщан, [...] були й люди з-поза Чернівців, головно вчителі, бо сходини заповідала "Буковина” вже 19. Українська літературна мова на Буковині
- заповідати — (майно) лишати у спадок, відписувати; (з нст. щоб) наказувати, казати; (погоду) Г. казати наперед, віщувати; (майбутнє, кому) пророчити, обіцяти. Словник синонімів Караванського
- заповідати — -аю, -аєш, недок., заповісти, -ім, -іси, док., перех. 1》 Висловлювати свою передсмертну волю. || Залишати що-небудь комусь після своєї смерті у спадок. 2》 перен. Давати які-небудь настанови, розпорядження щодо дальших дій, норм поведінки і т. ін. 3》 тільки недок., діал. Віщувати, обіцяти що-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- заповідати — заповіда́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- заповідати — заповіда́ти 1. оголошувати (ст): Театр і його діячі не люблять критики; вони показують себе на сцені і бажають, щоб їх хвалили. Дирекція театру висловила своє обурення та заповіла виставу “Паливоди” на кожний день наступного тижня (Тарнавський... Лексикон львівський: поважно і на жарт
- заповідати — ЗАЛИША́ТИ (віддавати, передавати в чиєсь користування, в спадщину і т. ін.), ЛИША́ТИ, ПОЛИША́ТИ, ПОКИДА́ТИ, ПЕРЕДАВА́ТИ, ОБЛИША́ТИ розм., ОСТАВЛЯ́ТИ (ЗОСТАВЛЯ́ТИ) рідко. — Док. Словник синонімів української мови
- заповідати — Заповіда́ти, -да́ю, -да́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- заповідати — Заповіда́ти, -да́ю, -єш сов. в. заповісти, -вім, -віси, гл. Завѣщать. Вміраючи, заповідала причепити її (хустку) тобі, як будуть її ховати. Кв. І. 112. Словник української мови Грінченка