заповіданий

ЗАПОВІ́ДАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до заповіда́ти.

Заповідаючи майно державним органам або громадським організаціям, заповідач має зазначити певну мету, на яку повинно бути використане заповідане майно (Цив. кодекс УРСР, 1950, 70);

// заповідано, безос. присудк сл.

Мені заповідано в спадок жалобу й красу. Білий мармур, і плющ, і криваві осіннії рожі… (Л. Укр., І, 1951, 214);

Навчає баєчка великого й малого, Бо заповідано давно, Що краще зернятко своє одно, Ніж цілі ворохи чужого (Гл., Вибр., 1957, 210).