1. Словник української мови в 11 томах

запозиватися

ЗАПОЗИВА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ЗАПІЗВА́ТИСЯ, ву́ся, ве́шся, док., заст. Починати судову справу проти кого-небудь.

Пан Тридурський.. вигнав бідного шляхтича з жінкою, з дітьми із власної хати. Що робить бідолашному шляхтичу? Не запозиваться ж йому з магнатом! (Стор., І, 1957, 129).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. запозиватися — -аюся, -аєшся, недок., запізватися, -вуся, -вешся, док., заст. Починати судову справу проти кого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. запозиватися — запозива́тися дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
  3. запозиватися — Запозива́тися, -ва́юся, -єшся гл. Начать судиться, завести тяжбу. Не запозиваться ж йому з магнатом. Стор. І. 189. Словник української мови Грінченка