запозивати
ЗАПОЗИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ЗАПІЗВА́ТИ, ву́, ве́ш, док., перех., заст. Притягати кого-небудь до судової відповідальності.
Ніхто не запозивав нас до суду (Хотк., II, 1966, 376);
— Я тебе до суду запізву, я тобі на весь світ стиду нароблю (Фр., IV, 1950, 135).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- запозивати — -аю, -аєш, недок., запізвати, -ву, -веш, док., перех., заст. Притягати кого-небудь до судової відповідальності. Великий тлумачний словник сучасної мови
- запозивати — (до суду) скаржити, заскаржувати, заскаржити, позаскаржувати, оскаржувати, оскаржити, пооскаржувати, винуватити, звинувачувати, звинуватити, позвинувачувати, закидати, закинути, позакидати Словник чужослів Павло Штепа
- запозивати — запозива́ти дієслово недоконаного виду притягати кого-небудь до судової відповідальності рідко Орфографічний словник української мови
- запозивати — Запозива́ти, -ва́ю, -єш гл. Разорить тяжбами. Словник української мови Грінченка