1. Словник української мови в 11 томах

запопадний

ЗАПОПА́ДНИЙ, а, е. Те саме, що запопадливий.

Як чоловік запопадний, практичний і нерозтратливий, незабаром склав [писар] собі чимало грошенят і купив з десяток десятин землі (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 56);

Люди завше люблять бути щирими й запопадними там, де їм цього самим хочеться (Юрій Яновський, II, 1958, 119);

Одне радувало ланкового: старанні [дівчата], запопадні до роботи. Ого, за ними тільки керувати умій — гори перевернуть!.. (Василь Минко, Вибр., 1952, 58).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. запопадний — запо́падний: усердный, жадный [ІФ,1890] Словник з творів Івана Франка
  2. запопадний — див. жадний Словник синонімів Вусика
  3. запопадний — -а, -е. Те саме, що запопадливий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. запопадний — запопа́дний прикметник Орфографічний словник української мови
  5. запопадний — ДОГІ́ДЛИВИЙ (який намагається задовольнити чиїсь бажання, здобути чию-небудь прихильність; властивий такій людині), ЗАПОБІ́ГЛИВИЙ, ЗАПОПА́ДЛИВИЙ, ЗАПОПА́ДНИЙ рідше, ПОСЛУ́ЖЛИВИЙ, УПА́ДЛИВИЙ діал. Словник синонімів української мови