запопадливість

ЗАПОПА́ДЛИВІСТЬ, вості, ж. Властивість за знач. запопа́дливий.

Знав я запопадливість хоробливу, ощадність і безсердечність своєї матері (Коб., III, 1956, 214);

Уперта Данькова запопадливість у цьому ділі [ловінні овець] була чабанам явно по душі (Гончар, Таврія.., 1957, 108);

Всі підлабузнюються, всі виконують її найменше бажання, ладні порозбивати собі голови від запопадливості (Тулуб, Людолови, II, 1957, 342).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me