запотілий
ЗАПОТІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до запоті́ти.
— Добрий день панству! — додав [каштан], обертаючися до товариства, хоч не міг нікого розпізнати через запотілі окуляри (Фр., VI, 1951, 409);
Підлітки пообліплювали всі вікна, ..туляться розплюснутими носами до запотілих шибок, тільки ахкають та попискують (Кучер, Трудна любов, 1960, 156);
Біля чайної.. запотілий від тривалої ходьби Кифір, ніяково уникаючи поглядом очей Параски, промовив: — Зажди тут трохи… (Бабляк, Вишн. сад, 1960, 273).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me