1. Словник української мови в 11 томах

започинати

ЗАПОЧИНА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ЗАПОЧА́ТИ, чну́, чне́ш, док., перех., рідко. Те саме, що почина́ти.

Ідіть лише далі в тім напрямі, який започали ось тут (Фр., IV, 1950, 172);

І летить до роду в рій З ношею вона [бджола], Щоб в коморі кошіль свій Започати з дна (Ус., Листя.., 1956, 6).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. започинати — -аю, -аєш, недок., започати, -чну, -чнеш, док., перех., рідко. Те саме, що починати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. започинати — започина́ти дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
  3. започинати — ПОЧИНА́ТИ що, з інфін. (якусь дію, роботу, процес, робити перші кроки в якійсь діяльності), РОЗПОЧИНА́ТИ, ПРИСТУПА́ТИ до чого, ЗАЧИНА́ТИ, БРА́ТИСЯ за що, до чого, з інфін., ЗАХО́ДЖУВАТИСЯ (ЗАХО́ДИТИСЯ) з інфін., без додатка, ЗАБИРА́ТИСЯ з інфін. Словник синонімів української мови
  4. започинати — Започина́ти, -на́ю, -єш сов. в. започати, -чну, -неш, гл. Начинать, начать. Мусимо, любі земляки, заходитись укупі всі живі коло тієї праці, що започали наші предки. К. ХП. 134. Словник української мови Грінченка