запоясник
ЗАПОЯ́СНИК, а, ч., заст. Кинджал.
Обняла посестра побратима, тож лівиця щільно пригортає, а в правиці запоясник блиснув (Л. Укр., І, 1951, 393);
Пані Баличина мовчки вихопила запоясник і всадила в спину Кособудського (Тулуб, Людолови, І, 1957, 111).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- запоясник — див. ніж Словник синонімів Вусика
- запоясник — -а, ч., заст. Кинджал. Великий тлумачний словник сучасної мови
- запоясник — запоя́сник іменник чоловічого роду рідко Орфографічний словник української мови
- запоясник — КИНДЖА́Л, КИНЖА́Л розм., ЗАПОЯ́СНИК заст., ЧИНГА́Л заст. Понад ліжком на стіні висіли шаблі, ятагани, кинджали, рушниці, гвинтівки (О. Стороженко); За поясом стримів кинжал з золотим держалном (І. Словник синонімів української мови
- запоясник — Запоя́сник, -ка м. Запоясный ножъ, кинжалъ. Блиснув перед очима турецьким запоясником. К. ЧР. 158. Словник української мови Грінченка