1. Словник української мови в 11 томах

запоєм

ЗАПО́ЄМ, присл. Не відриваючись, із захопленням, надміру.

Працював я, по більшості, безалаберно, запоєм, часом по кілька днів і ночей підряд (Вас., IV, 1960, 59);

Читав він запоєм, ..читав усе, що потрапляло до рук (Донч., II, 1956, 81).

Пи́ти запо́єм див. пи́ти.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. запоєм — присл. Не відриваючись, із захопленням, надміру. Пити запоєм. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. запоєм — запо́єм прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови