1. Словник української мови в 11 томах

запричащати

ЗАПРИЧАЩА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ЗАПРИЧАСТИ́ТИ, ащу́, асти́ш, док., перех., розм., заст. Те саме, що причаща́ти.

— Доню! запричастимо тебе! чи не дасть бог швидше здоров’я? (Кв.-Осн., II, 1956, 85);

Тюремна адміністрація ще раніше запросила його [священика] висповідати й запричастити засуджених до розстрілу, але вони відмовились розмовляти з священиком (Скл., Карпати, II, 1954, 263).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. запричащати — див. причащати Словник церковно-обрядової термінології
  2. запричащати — -аю, -аєш, недок., запричастити, -ащу, -астиш, док., перех., розм., заст. Те саме, що причащати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. запричащати — запричаща́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  4. запричащати — Запричаща́ти, -ща́ю, -єш сов. в. запричасти́ти, -щу́, -сти́ш, гл. Пріобщать, пріобщить св. даровъ. Просив хворого запричастити. Г. Барв. 151. В четвер уже не вставав, а в п'ятницю його запричастили. Стор. І. 259. Словник української мови Грінченка