запропаститися

ЗАПРОПАСТИ́ТИСЯ, ащу́ся, асти́шся, док., розм.

1. Десь подітися, зникнути невідомо куди.

[Любов:] Не йде у мене тепер малювання. Стратила снагу. Не знаю, десь і фарби запропастились (Л. Укр., II, 1951, 68);

Кавун лежав у торбі. Почали шукати ножика. Де ж він запропастився? (Руд., Вітер… 1958, 344);

[Кряж:] Де ж той Петро запропастився?.. Наче позмовлялися всі (Зар., Антеї, 1962, 206).

2. Загинути даремно, без користі.

Та певна свідомість, що.. тут безпосередньо біля мене так нагло запропастилося молоде людське життя, шпигнула мене в саме серце (Фр., IV, 1950, 389);

— Шкода талану, шкода таких незвичайних здібностей; усе те запропаститься, треба тому якось зарадити, — говорив один з учителів (Ков., Світ… 1960, 63).