запросини
ЗАПРО́СИНИ, син, мн. Прохання прийти куди-небудь, зробити що-небудь або взяти участь у чомусь.
Писарша глянула Ваті в очі і неначе прочитала в їх, в ласкавому солоденькому ввічливому погляді, причину ласкавих запросин на чай і ласкавого панькання коло себе (Н.-Лев., IV, 1956, 58);
Отримала я через тьотю Елю запросини їхати з Садовським в Крим, але запросин прийняти не могла (Л. Укр., V, 1956, 245);
Він вийшов, не слухаючи її запросин, щоби навідався до неї завтра (Март., Тв., 1954, 350);
З Данилом на запросини, по музики та по самогонку викликався йти, звичайно, Харитон (Смолич, Мир.., 1958, 27).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- запросини — Запро́сини, мн. Запрошення. [Ірина] обережно приступила до стола, взяла запросини з непевної руки Циля та й зачала читати (Г аліп, 87) // порівн. пол. zaprosiny, мн. - запросини, zaproszenie — запрошення. Українська літературна мова на Буковині
- запросини — (прохання) запрошення; (дія) запрохування, запрошування. Словник синонімів Караванського
- запросини — -син, мн. Прохання прийти куди-небудь, зробити що-небудь або взяти участь у чомусь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- запросини — запро́сини множинний іменник Орфографічний словник української мови
- запросини — Запро́сини, -cин, -синам Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- запросини — Запросини, -син ж. мн. Приглашеніе. Словник української мови Грінченка