запросини
Запро́сини, мн. Запрошення. [Ірина] обережно приступила до стола, взяла запросини з непевної руки Циля та й зачала читати (Г аліп, 87)
// порівн. пол. zaprosiny, мн. - запросини, zaproszenie — запрошення.
Джерело:
Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст.
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- запросини — (прохання) запрошення; (дія) запрохування, запрошування. Словник синонімів Караванського
- запросини — -син, мн. Прохання прийти куди-небудь, зробити що-небудь або взяти участь у чомусь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- запросини — запро́сини множинний іменник Орфографічний словник української мови
- запросини — Запро́сини, -cин, -синам Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- запросини — ЗАПРО́СИНИ, син, мн. Прохання прийти куди-небудь, зробити що-небудь або взяти участь у чомусь. Писарша глянула Ваті в очі і неначе прочитала в їх, в ласкавому солоденькому ввічливому погляді... Словник української мови в 11 томах
- запросини — Запросини, -син ж. мн. Приглашеніе. Словник української мови Грінченка