запідозрювати

ЗАПІДО́ЗРЮВАТИ, юю, юєш, недок., ЗАПІДО́ЗРИТИ, рю, риш, док., перех.

1. Вважати кого-небудь винним у чому-небудь, причетним до чогось.

По окремих грізних репліках гуцулка зрозуміла, що запідозрюють Івана в пораненні коменданта (Галан, Гори.., 1956, 86);

Ольга відчувала себе людиною, що відкрила жахливий злочин, а не може сповістити людей про нього з остраху, щоб її не запідозрили як співучасницю (Вільде. Сестри.., 1958, 252).

2. Гадати, мати думку, здогад про що-небудь.

Беручись за справи в Ковалівській школі, я навіть не запідозрював, що в житті буває не лише радість (Збан., Малин. дзвін, 1958, 50);

Ні з виразу обличчя Артьомова, ні з голосу не можна було запідозрити навіть натяку на глузування чи жарт (Чорн., Визвол. земля, 1959, 150);

— Я дякую майстрові фільмотеки — вони такі добрі до моєї старості. Я не смію запідозрити інших причин їхньої добрості до мене (Ю. Янов., II, 1958, 14).