запільник
ЗАПІ́ЛЬНИК, а, ч., рідко. Те саме, що підпі́льник.
Юні патріоти виконують доручення партизанів, здійснюють їх зв’язок з міськими запільниками, діють як підпільні агітатори у власному селі (Смолич, VI, 1959, 219).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- запільник — запі́льник іменник чоловічого роду, істота рідко Орфографічний словник української мови