1. Словник української мови в 11 томах

зарубіжний

ЗАРУБІ́ЖНИЙ, а, е. Який міститься, живе, здійснюється і т. ін. за рубежем; закордонний.

Радянське мистецтво, як мистецтво нової епохи, виникло і розвинулося також не в стороні від досягнень вітчизняної і зарубіжної культури (Ком. Укр., 12, 1963, 43);

І пишуть їй листи, захоплені та ніжні, І в неї учаться подружки зарубіжні (Рильський, III, 1961, 126).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. зарубіжний — [заруб’іжнией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
  2. зарубіжний — -а, -е. Який міститься, живе, здійснюється і т. ін. за рубежем чогось. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. зарубіжний — Закордонний, позамежний, потойбічний Словник чужослів Павло Штепа
  4. зарубіжний — зарубі́жний прикметник Орфографічний словник української мови
  5. зарубіжний — ЗАКОРДО́ННИЙ (який міститься, живе, здійснюється і т. ін. за кордоном), ЗАРУБІ́ЖНИЙ, ІНОЗЕ́МНИЙ, ЧУЖОЗЕ́МНИЙ, ЗАГРАНИ́ЧНИЙ розм., ЗАМО́РСЬКИЙ заст., розм. На службу до закордонних міст при дворах та посольствах завше кликали українців (І. Словник синонімів української мови