зарука

ЗАРУ́КА, и, ж., розм.

1. Те саме, що проте́кція.

[Констанцій:] Я чув, що в неї є в суді зарука (Л. Укр., III, 1952, 272).

2. рідко. Те саме, що запору́ка 1.

До їх голосів прилучала й молода свій голос, як та горлиця: — Заручена ти, Ганнуся, Зарученая, Та подала свою руку На заруку (Н.-Лев., І, 1956, 138).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. зарука — -и, ж., розм. 1》 Те саме, що протекція. 2》 рідко. Те саме, що запорука 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. зарука — зару́ка іменник жіночого роду розм. Орфографічний словник української мови
  3. зарука — Грошова сума, яку сторона зобов’язувалася сплатити у випадку порушення нею судового рішення Словник застарілих та маловживаних слів
  4. зарука — ГАРА́НТІЯ (умови, що забезпечують успіх чого-небудь; зобов'язання в чому-небудь), ЗАПЕ́ВНЕННЯ, ЗАПОРУ́КА, ПОРУ́КА, ЗАРУ́КА розм., ПОРУ́ЧНИЦТВО розм.; РЕ́ВЕРС книжн. (письмова). Видавництво краще було б вести на товариські гроші,.. Словник синонімів української мови
  5. зарука — рос. залог у литовсько-руському праві — вид покарання, який полягав у виплаті певної суми грошей, встановленої у т. зв. заручному листі на прохання того, кому погрожували. Якщо погрозник здійснив погрозу і вчинив злочин, він був зобов'язаний сплатити... Eкономічна енциклопедія
  6. зарука — Зару́ка, -ки ж. Порука, поручительство. Паші молодії мрії знайшли в Шевченкові... заруку своєї будущини. К. ХП. 14. Змовленая Марусенька... положила білу руку на заруку. Мет. 124. Словник української мови Грінченка