1. Словник української мови в 11 томах

зарібок

ЗАРІ́БОК, ЗАРО́БОК, бку, ч., діал. Те саме, що заробі́ток.

Коли б не пожежа і не голодний рік, він уже мав би свою хату і якісь статки, та всі його зарібки пішли на хліб і дерево (Стельмах, І, 1962, 228);

[Антей:] Бач, спів, музика й слово — мій зарібок, та хист мій я таки ціную вище, ніж тії гроші, що приходять з нього (Л. Укр., III, 1952, 416);

Степан свій грунт в оренду здав Та й на зарібки в Борислав Пішов, щоб стільки заробить — Конята й віз який купить (Фр., XIII, 1954, 406);

І пригадалися Рудому цей самий шлях і давній час, як він з Чернігівщини, з дому, прийшов на заробки в Донбас (Уп., Вірші.., 1957, 205).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. зарібок — заробок, -бку, ч., діал. Те саме, що заробіток. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. зарібок — зарі́бок іменник чоловічого роду діал. Орфографічний словник української мови
  3. зарібок — ЗАРОБІ́ТОК (плата за виконану роботу), ЗАРІ́БОК (ЗАРО́БОК) рідше, ЗАСЛУЖЕНИ́НА діал., ДОРО́БОК діал., ЗАЖИ́ВОК діал.; ПРИРОБІ́ТОК (додатковий заробіток); ОКЛА́Д, СТА́ВКА (зарплата, установлена відповідно до посади, кваліфікації тощо). Словник синонімів української мови
  4. зарібок — За́рі́бок, -бку; -рі́бки, -бків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. зарібок — Зарібок, -бку и заріб, -робу м. Заработокъ. Більше зарібку матимеш. Ном. № 10660. Чи не однаковий хліб, де його заробити, — аби зарібок був чесний. Г. Барв. 142. Як отож він правуватиме та хазяйнуватиме, то ніякого зароби не буде ні йому, ні людям. Лубен. у. Словник української мови Грінченка