заріз

ЗАРІ́З, у, ч.

1. Різання, забій (свійської птиці, свійських тварин).

Показувала [голота] їм таємні схови, де багаті газди переховували вгодованих, призначених на заріз свиней (Вільде, Сестри.., 1958, 19);

*У порівн. [Зінька:] Везли мене до шлюбу, мов на заріз: сторгували й продали, ніби поле чи деревину!.. (Кроп., II, 1958, 36).

Годува́ти як (мов) на заріз́ — дуже ситно, щедро годувати.

Найме йому кухаря, щоб годувати Славка як на заріз (Март., Тв., 1954, 308).

2. перен., розм. Безвихідне, скрутне становище.

Друкарські «помилки» — для авторів заріз (Еллан, І, 1958, 160);

Все може трапитись, адже машини можуть відстати.. Добре, як добре, а коли бездоріжжя, бескеття? Заріз! Тоді додаткова сотня мін була б як нахідка (Гончар, III, 1959, 312).

До зарі́зу — дуже, конче.

Тепер вже до зарізу потрібне об’єднання наших партійних організацій, особливо — в передбаченні повстання (Смолич, Реве та стогне.., 1960, 219);

— О, гранати!.. Потрібні до зарізу. Ми вже п’ять контратак відбили!.. (Гончар, III, 1959, 360).