заскрипіти
ЗАСКРИПІ́ТИ, плю́, пи́ш; мн. заскрипля́ть; док.
1. Почати скрипіти, видавати скрипучі звуки; видати скрип.
Заскрипіли рано двері У великій хаті (Шевч., II, 1953, 130);
Заскрипіли мости під важкими возами (Мур., Весілля.., 1949, 3);
// чим. Утворити скрип чим-небудь.
Присутні в залі заскрипіли стільцями (Сміл., Сад, 1952, 226);
Коли лікар почав робити перев’язку, він заскрипів зубами (Ткач, Жди.., 1959, 16).
◊ Заскрипі́ти зуба́ми див. зуб;
Заскрипі́ти перо́м — почати писати.
Зірвав [писар] з-за вуха ручку, вмокнув у заарканений мотузочком каламар, заскрипів пером (Стельмах, Кров людська.., І, 1957, 85).
2. перен., розм. Заговорити неприємним, скрипучим голосом.
— Не тепер дасть [мулла] одповідь, то в день останній, — заскрипів Сулейман (Коцюб., II, 1955, 148);
— Га, — заскрипіла якось чудно дівчина.. — Другу сватаєш?.. Розлюбив?.. (Григ., Вибр., 1959, 344).
3. перен., розм. Настати (про великі морози).
Узимку заскриплять морози.
Значення в інших словниках
- заскрипіти — заскрипі́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- заскрипіти — -плю, -пиш; мн. заскриплять; док. 1》 Почати скрипіти, видавати скрипучі звуки; видати скрип. || чим. Утворити скрип чим-небудь. 2》 перен., розм. Заговорити неприємним, скрипучим голосом. 3》 перен., розм. Настати (про великі морози). Великий тлумачний словник сучасної мови
- заскрипіти — скрегота́ти (скреготі́ти, скри́гати, скрипі́ти і т. ін.) / заскрегота́ти (заскреготі́ти, скрегну́ти, скрегону́ти, скреготну́ти, скригну́ти, заскрипі́ти, скри́пнути і т. ін.) зуба́ми. Виявляти гнів, роздратування, невдоволення і т. ін. Фразеологічний словник української мови
- заскрипіти — Заскрипіти, -плю́, -пи́ш гл. Заскрипѣть. Заскрипіли ворітоньки, бо були заперті. Мет. 161. Словник української мови Грінченка