заскімлити
ЗАСКІ́МЛИТИ, лю, лиш, док.
1. Почати скімлити, жалібно вищати (про собак і т. ін.).
Валет заскімлив, зашарудів хвостом по землі і перевів очі на командира (Панч, В дорозі, 1959, 90);
// Почати жалібно стогнати, плакати, говорити що-небудь, надокучливо скаржитися (про людей).
До Прудивуса долинув тонкий та дивовижний звук, заскімлило щось, наче заплакала дитина (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 464);
— Змилуйтесь, пане полковнику, — заскімлив економ. — Вік бога молитиму… не ганьбіть… (Добр., Ол. солдатики, 1961, 145);
— Що ж маю робити? — явно перебільшуючи своє горе, заскімлив Носальський (Іщук, Вербів-чани, 1961, 121).
2. розм. Почати щеміти, боліти;
// безос.
Юрі заскімлило під серцем люттю й образою — він тяжко заздрив на меч і шабельку (Смолич, II, 1958, 75).
Значення в інших словниках
- заскімлити — заскі́млити дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- заскімлити — -лю, -лиш, док. 1》 Почати скімлити, жалібно вищати (про собак і т. ін.). || Почати жалібно стогнати, плакати, казати що-небудь, надокучливо скаржитися (про людей). 2》 розм. Почати щеміти, боліти. || безос. Великий тлумачний словник сучасної мови
- заскімлити — Заскі́млити, -млю, -млиш, -млять Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- заскімлити — Заскімлити, -лю, -лиш гл. Заскиглити. Заскімле по собачий. Полт. г. Словник української мови Грінченка