1. Словник української мови в 11 томах

засланець

ЗАСЛА́НЕЦЬ, нця, ч., заст. Той, хто покараний засланням, перебуває на засланні.

У роки заслання Шевченко близько здружився з багатьма польськими діячами, політичними засланцями (Мист., 3, 1955, 18).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. засланець — засла́нець іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. засланець — як ім. засланий, висланий, вивезений; (з погляду влади) репресований. Словник синонімів Караванського
  3. засланець — див. невільник Словник синонімів Вусика
  4. засланець — -нця, ч., заст. Той, хто покараний засланням, перебував на засланні. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. засланець — ВИГНА́НЕЦЬ (той, хто вигнаний, висланий кудись із певної місцевості, території), ВИ́СЛАНЕЦЬ, ЗАСЛА́НЕЦЬ, ВИ́СЛАНИЙ рідше; БАНІ́Т (БАНИ́Т) заст., БАНІ́ТА (БАНИ́ТА) заст. рідше (людина, оголошена поза законом). Словник синонімів української мови
  6. засланець — Засланець, -нця м. Ссыльный. Желех. Словник української мови Грінченка