1. Словник української мови в 11 томах

засміяти

ЗАСМІЯ́ТИ, ію́, іє́ш, док., перех., розм. Висміяти кого-, що-небудь.

О, боже мій милий!..Пошли ж ти їй долю, — вона молоденька; Бо люде чужії її засміють (Шевч., І, 1963, 4);

Коли б я схотів винести ту одежу на торг, де продають одежу гарні кравці, то мене б засміяли, що я таке пошив, і ніхто не купив би мого шитва (Коцюб., III, 1956, 277);

До мого плану мій друг поставився надто скептично. Признаюсь — він просто засміяв його (Мик., II, 1957, 53).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. засміяти — засмія́ти дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. засміяти — -ію, -ієш, док., перех., розм. Висміяти кого-, що-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. засміяти — ку́ри засмію́ть кого. Хто-небудь своїми діями, вчинками і т. ін. викликає засудження, обурення, зневагу тощо. — Треба відступати геть ..— Та краще втопитися в Дністрі, ніж відступати з такою “перемогою”... Нас же кури засміють (С. Добровольський). Фразеологічний словник української мови
  4. засміяти — ВИ́СМІЯТИ (піддати когось, щось насмішці, критиці), ОСМІЯ́ТИ (ОБСМІЯ́ТИ), НАСМІЯ́ТИСЯ, ПОСМІЯ́ТИСЯ з кого-чого, рідше — над ким-, чим, ЗАСМІЯ́ТИ розм., ОСМІШИ́ТИ діал. — Недок.: висмі́ювати, осмі́ювати (обсмі́ювати), осмі́шувати. Словник синонімів української мови
  5. засміяти — Засмія́ти, -мію́, -є́ш гл. Осмѣять, засмѣять. Люде чужії її засміють. Шевч. 28. Словник української мови Грінченка