заспокійливий

ЗАСПОКІ́ЙЛИВИЙ, а, е. Який заглушує, розвіює неспокій, тривогу, хвилювання, тугу і т. ін.

Те, що мати не питала нічого, гнітило Тамару, і вона заплакала. — Не плач, — почувся заспокійливий материн голос (Хижняк, Тамара, 1959, 76);

Раптом усі побачили, що старі ходики, які протягом багатьох років сповнювали кімнату рівномірним заспокійливим цоканням, мовчать (Автом., Коли розлуч. двоє, 1959, 231);