застарівати

ЗАСТАРІВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ЗАСТАРІ́ТИ, ста́рі́ю, ста́рі́єш, док.

1. Ставати старим; старіти.

Марксисти-ленінці розглядають комунізм як організм, що безперервно розвивається, в якому поступово щось застарівав і щось утверджується (Ком. Укр., 8, 1965, 38);

Він був не з тих богатирів, А цілився у генерали… Та надто рано застарів (Воскр., Подивись… 1962, 14);

Великий аркуш фанери на стовпі [оголошень] чомусь не мінявся і вже досить таки застарів (Коз., Гарячі руки, 1960, 45).

2. тільки 3 ос. Виходити з ужитку, з моди; не відповідати сучасним вимогам.

Мрію я про той близький час, коли щезне різниця між селом та містом, коли всі висоти культури будуть і в селянина напохваті. Селянин! Навіть саме слово це застарів (Ю. Янов., І, 1958, 429).

3. Укорінятися, стаючи невиліковним; задавнюватися (про хворобу).

— А ти хіба ж так і не вирізав, —спитав Цюпенко, — отого свого клятого апендициту? — Ні.. Хірург каже, що рисковано, дуже, бач, застарів (Рудь, Гомін.., 1959, 56).