1. Словник української мови в 11 томах

застарілий

ЗАСТАРІ́ЛИЙ, а, е.

1. Дієпр. акт. мин. ч. до застарі́ти;

// У знач. прикм.

Не годилося б.. в’язати оцей застарілий реп’ях в один букет з пахучими польовими квіточками (Мирний, V, 1955, 391);

Тягар турбот потьмарив застарілі їхні обличчя (Довж., III, 1960, 164).

2. у знач. прикм. Який вийшов з ужитку, не відповідає сучасним вимогам.

— Годі вам розказувати детально про боротьбу, яку я зчинив з собою, з своїми звичками, застарілими поглядами (Коцюб., І, 1955, 260);

Застаріле устаткування; Застарілі норми.

3. у знач. прикм. Задавнений, невиліковний (про хворобу).

Багато людей приїздило до Мориниці з надією вилікувати свої застарілі недуги (Вільде, Сестри.., 1958, 45).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. застарілий — (який вийшов з ужитку) несучасний, перестарілий, ірон. допотопний, доісторичний, книжн. анахронічний, архаїчний. Словник синонімів Полюги
  2. застарілий — застарі́лий 1 дієприкметник застарі́лий 2 прикметник Орфографічний словник української мови
  3. застарілий — Перестарілий; (- погляди) віджилий, архаїчний; (одяг) старомодний, немодний; (- недугу) задавнений, невиліковний. Словник синонімів Караванського
  4. застарілий — [застар’ілией] м. (на) -лому/-л'ім, мн. -л'і Орфоепічний словник української мови
  5. застарілий — -а, -е. 1》 Дієприкм. акт. мин. ч. до застаріти. || у знач. прикм. 2》 у знач. прикм. Який вийшов з ужитку, не відповідає сучасним вимогам. 3》 у знач. прикм. Задавнений, невиліковний (про хворобу). Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. застарілий — СТАРОВИ́ННИЙ (який існує здавна, поширений, прийнятий у давні часи, сприймається як застарілий), СТАРОДА́ВНІЙ, ПРАДА́ВНІЙ, СТАРОСВІ́ТСЬКИЙ, СТАРОЖИ́ТНІЙ, ДІДІ́ВСЬКИЙ, ПРА́ДІДІВСЬКИЙ, ПРА́ДІДНИЙ, ПРЕ́ДКІВСЬКИЙ, ДОПОТО́ПНИЙ ірон., жарт. Словник синонімів української мови