застувати
ЗА́СТУВАТИ, ую, уєш і ЗА́СТИТИ, за́щу, за́стиш, недок., перех. і без додатка, розм. Закривати, затуляти собою що-небудь.
— Тоді ви були зовсім іншою, — глухо заговорив майор, звертаючись до Ясногорської. —Пам’ятаєте, у ешелоні?.. Все гриміли своїми милицями через увесь вагон та застували мені вікно (Гончар, III, 1959, 196);
— Сашко, ти світла нам не застуй, Дай глянуть, що тут за козак (Підс., Загули.., 1960, 23);
У цю хвилину я витикався на двері. Тимоха запримічав, що хтось застить, дививсь і гукав: — А, це ти, Василю! не засти ж, іди в кузню! (Гр., І, 1963, 285).
◊ За́стувати (за́стити) о́чі (зір) кому — заважати добре бачити.
Нетерпимість — не така вже й погана якість. Особливо, коли вона скерована проти тих, кому буденні дрібниці застують очі (Шовк., Інженери, 1956, 110);
Сльози зір мій застять… (Сос., Вибр., 1944, 198).
Значення в інших словниках
- застувати — за́стувати дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
- застувати — (сонце) застити, затуляти, закривати, заслоняти, заступати, заслонювати. Словник синонімів Караванського
- застувати — див. заважати; перешкоджати Словник синонімів Вусика
- застувати — -ую, -уєш і застити, защу, застиш, недок., перех. і без додатка, розм. Закривати, затуляти собою що-небудь. Застувати очі кому — заважати добре бачити. Великий тлумачний словник сучасної мови
- застувати — Застувати, -тую, -єш гл. Заслонять свѣтъ, застить. Ном. № 12740. Словник української мови Грінченка